Чому UX-райтери мають стати юікс-райтерами

Ніщо не зупинить ідею, час якої настав.

19 грудня 2023 року став важливим днем в житті українських UX-райтерів. Спільнота розділилася майже порівну у питанні чи мають UX-райтери стати юікс-райтерами. Я на 100% впевнена, що мали стати ще пару років тому, хоча сама прийшла до цього висновку значно пізніше. На жаль, багатьом українцям (включно зі мною) притаманно вивчати правила та граматику англійської, німецької, польської, японської та інших мов значно ретельніше, ніж української. Саме з незнанням Правопису і правил адаптації слів іншомовного походження до української мови я повʼязую спротив щодо транслітерування нашої професії.  

Мабуть ще є якась розумна теорія про природний спротив людини до змін, який є частиною еволюції. Але я її не знаю, тому залишимо цю ремарку у розряді моїх фантазій, випадково промовлених уголос. 

Ця стаття — моя спроба переконати юікс-райтерську спільноту у тому, що «юікс-райтери» — єдиний правильний варіант написання. І що час цього написання настав.

Що каже Правопис

Сюрприз-сюрприз, ні слово UX/юікс, ні райтер у Правописі не згадуються. Не маємо й окремого правила, що регулює написання професій іншомовного походження. Тому давайте перевтілимося у Шерлока Холмса і визначимо як то має бути методом дедукції.

У передмові до Правопису 2019 року, автори зазначають, що хоча «написання слів іншомовного походження було й залишається предметом гострих дискусій», тим не менше не згадують інших способів адаптації окрім як транслітерування (переведення латиниці чи іншого алфавіту в кирилицю) і транскрибування (переведення звуку в кирилицю): 

Кожна мова засвоює іншомовні елементи, і вони здебільшого відрізняються від питомих елементів за своїми системними ознаками. В історії правопису написання слів іншомовного походження було й залишається предметом гострих дискусій. Ці слова значною мірою зберігають свій іншомовний колорит. Намагання передати звукову форму запозичуваних слів або особливості їхнього оригінального написання веде до проникнення в українську мову нових звуків і їхніх поєднань, екзотичних граматичних явищ. Водночас, стаючи частиною української мовної системи ці слова поступово адаптуються до української фонетики, морфології, орфографії. При цьому вони не завжди вкладаються в традиційні українські парадигми й нерідко потрапляють до категорії невідмінюваних: ательє, кафе, буржуа, какао, мадам, радіо, таксі, ханум і т. ін. Одні запозичення приходять в українську мову писемним, інші — усним шляхом. У мові-джерелі звучання слова часто не збігається з прочитанням сукупності букв, з яких воно складається (Carlisle — Карлайл, Hermes — Ерме, Worcester — Вустер, billet — білет, pioneer — піонер і т. ін.). В українській, так само, як і в багатьох інших мовах, і транскрибування, яке передає звукову форму іншомовного слова, і транслітерування, яке відтворює його графічну форму, і комбіноване застосування цих підходів, і орфографічна адаптація слова були й залишаються природними й легітимними способами поповнення національного лексикону. 

Спадкоємність у мові — це зв’язок між поколіннями, які жили, живуть і житимуть в Україні. Пошук балансу між системними параметрами сучасної мови, з одного боку, й різночасовими прикметами української мовної традиції, з другого боку, — найскладніше із завдань, що поставали перед творцями національного правопису на кожному з етапів його розвитку. 

Українська національна комісія з питань правопису

Хоча ми не маємо окремого правила щодо професій, давайте поглянемо на те, як Правопис рекомендує поводитися з іншими сутностями.

§ 54. Назви органів влади, установ, організацій, товариств, партій, об’єднань, підприємств, фірм, агентств

7. Назви сайтів без родового слова пишемо з малої букви (тві́тер, ґуґл); назви сайтів з родовим словом пишемо з великої букви та в лапках (мережа «Фейсбу́к», енциклопе́дія «Вікіпе́дія»); назви сайтів, ужиті як назви юридичних осіб, пишемо з великої букви та без лапок (РНБО ввела санкції проти Яндекса).

§ 58. Назви товарних знаків, марок виробів 

1. Торгові назви продуктових, парфумерних і т. ін. товарів, тютюнових виробів, вин, мінеральних вод та інших напоїв беремо в лапки і пишемо з великої букви: цуке́рки «Асорті́», сир «Королі́вський», ковбаса́ «Кра́ківська», шокола́д «Сві́точ», цигарки́ «Украї́нські», вино́ «Перли́на сте́пу», конья́к «Та́врія», мінера́льна вода́ «Мо́ршинська», напі́й «Жи́вчик», духи́ «Ліле́я», шампу́ нь «Оли́вковий», кросі́вки «Найк», взуття ́«Крокс».

2. Назви виробничих марок технічних виробів (машин, приладів і т. ін.) беремо в лапки і пишемо з великої букви: автомобілі «Ніса́н», «Во́льво», «Фольксва́ген»), літак «Бо́їнг 777», тра́ктор «Слобожа́нець». Але назви самих виробів беремо в лапки і пишемо з малої букви: «ніса́н», «во́льво» «фольксва́ген» (автомобілі), «бо́їнг» (літак). «слобожа́́нець» (трактор).

Очевидно, що всі назви транслітеровані або транскрабовані. Ніяких натяків на те, що «UX-райтери» можуть мати відмінні правила адаптації я не знайшла. Пишіть у коментарях, якщо ви маєте іншу інформацію.

Що каже здоровий ґлузд?

Але окрім Правопису, з яким, до речі, я не завжди згодна (про це, можливо, в наступних статтях. Напишіть у коментарях, якщо вам цікаво про це почитати), я би ще застосувала фактор здорового ґлузду як аргумент у цій полеміці.

Чи може мова в довгостроковій перспективі толерувати наявність інших абеток у своїй лексиці? Я можу погодитися з тим, що ця толерантність доречна як перехідний етап. Поки всі звикали до нового термін UX, поки всі досліджували його походження (user experience), я можу погодитися, що це мало свій позитивний вплив. Але чи хочемо ми безкінечно приймати-приймати-приймати інші абетки у свою граматику? Якщо так, то як буде виглядати словник української мови через 100 років?

• UX-райтер — людина, що створює мікрокопі.

• Chauffeur — водій.

• 阴阳 — (їнь-ян) дуалістична концепція, що походить від традиційної китайської філософії.

• .Хна) фарба з висушеного листя лавсонії() — حنا

Ну а що? Чому ми маємо робити виключення тільки для латиниці? Це вже якась ксенофобія і расизм:) Згідного цього підходу, ми мусили б залишати у своїй мові й інші абетки. Але давайте просто погодимося, що без транслітерування і транскрибування ми просто знищимо нашу мову.

Трішки розширюючи цю тему, я би ще теоретично погодилася залишати оригінальне написання кириличних слів. Наприклад, якби AI був винайдений в наросії і оригінально називався «ИИ», теоретично можна вважати прийнятним варіант «ИИ-помічник». Звісно, багато залежить від конкретного слова і ситуації. Але адаптувати інші абетки, на мій погляд, — це постріл собі в ногу і шлях в нікуди.

Висновки

Підсумовуючи, ні Правопис, ні здоровий ґлузд не толерують написання UX українською мовою. Звичка — це суттєвий фактор, але він не має стати вирішальним. Люди мають звички, які не є корисними для них (паління, алкоголь тощо) і недарма суспільство пропагує позбуватися цих звичок. Адже в довгостроковій перспективі для суспільства так краще (здорова нація і таке інше). Так само звичка писати слова латиницею не є корисною для української мови. І хто як не ми, має пропагувати відмову від неї?